Частину розмови текстом публікуємо тут.

“Я можу сказати, що такої підготовки до Конгресу не було ніколи. 10 років тому ми розпочинали вперше в історії України вибори до тоді ще 37-го Сіоністського Конгресу. Тоді їх зробили тільки США й Україна, в якій вже йшла війна.

Зараз вибори відбулися майже по всьому світу. Тобто і в Аргентині, в Мексиці, в Німеччині, в Британії й ще багатьох країнах, в яких завжди можна було досягти будь-яких домовленостей і підписати договори, не виходячи на такий складний виборчий процес.

Але все ж таки, сьогодні складно переоцінити важливість того досвіду проведення у 2015 році виборів делегатів від єврейської громади України для участі в 37-му Всесвітньому Сіоністському Конгресі (ВСК).

Тоді ми розпочинали з білого аркуша – незрозуміло, як будувати весь цей процес, ще й в громаді не мали поняття, що Конгрес ще взагалі існує (метою Конгресу було створення Держави Ізраїль, а що зараз?) Для мене існування ВСК було не меншою несподіванкою.

З незрозумілої розрізненої групи представників рухів першочергово нам було треба побудувати команду, аби вони бачили одне в одному не ворогів, а друзів. Треба було розробити бланки, писати перші правила.

Я тоді не була знайома з жодним керівником громади. «Як же, не можна, це тільки високе керівництво з ними спілкується, а ти хто така», – весь час звучало ще й від мого керівництва.

Попри всі перешкоди, а було їх немало – майже на кожному кроці нас чекали несподіванки, за два місяці ми це зробили: підняли всі єврейські громади країни, отримали понад 15000 голосів й сформували офіційну (з правом голосу) делегацію від України на Всесвітньому Сіоністському Конгресі.

Але це був далекий 2015 рік.

Минуло 10 років. За цей час багато чого змінилось і в країні, і у світі, і у Всесвітній Сіоністській Організації.

Як говорять зараз всі наші колеги, такої підготовки до чергового конгресу в усьому світі не було ніколи.

Приблизно з 2018 року до Всесвітньої Сіоністської Організації приєднались нові рухи, і почалось щось схоже на виверження вулкана.

Це дуже активні рухи, які не погодились із тим, як формувались делегації від кожної країни до цього.

Я захрипла, годинами доводячи майже кожному керівнику руху, який в нас представлений, що в країні, де кожен день звучить сирена й гинуть люди, неможливо проводити ніяких виборів. Але жоден з них не погодився на жодні домовленості, і я їх розумію – як ти розділиш 5 мандатів між 10 рухами?

Ми були просто змушені розпочати виборчий процес, тому що інакше наші місця (мандати) були б віддані іншим країнам, і потім можливість для України взяти участь у Конгресі офіційною делегацією була б закрита на багато років.

Чим виборчий процес цього року відрізнявся ще від того у 2015-му?

Тоді у нас була реклама: ми випустили спеціальний номер газети «Хадашот», записали розмови з кожним претендентом на участь у делегації. Все це було у відкритому доступі. Що ми тільки не робили тоді, аби пояснити громадам, що таке Сіоністський Конгрес, для чого обирати делегацію тощо. А головне – всі члени громад і їх керівники були на місцях, а не розпорошені повномасштабною війною по всьому світу.

Цього разу я попросила всіх учасників виборчого процесу працювати тільки в громадах, і щоб зайва інформація не виходила за їх межі у відкритий інформаційний простір. Ми надали можливість голосування для тих, хто був змушений виїхати після 24 лютого.

Україна – одна з небагатьох країн, де не було фальсифікацій. Я спілкувалася з керівницею британської федерації, з керівниками американської федерації, з керівниками федерацій інших країн і питала: «Скажіть, які помилки ви допустили?»

Вони думали, що вперше демократичні вибори зробити так просто – достатньо взяти електронну систему для проведення процесу, і всі учасники будуть чесно голосувати. А так, звісно, не буває.

У деяких країнах прямо посередині процесу зупиняли вибори й починали розбиратися, що в них там відбувається, які в них боти, недійсні голоси, дивні люди…

Ми потроху зібрали всю інформацію, а потім протокольно на засіданнях спеціальної комісії та правління організації провели, що ми будемо робити так, щоб у нас було, може, й менше людей, але ми будемо стовідсотково знати їх в обличчя.

Все це зайняло майже півтора року підготовки та чотири місяці проведення саме виборчого процесу.

Зараз я можу сказати, що попри проблеми, складнощі, неабиякі нерви, ми успішно «пропетляли між капельками» й виграли.

У нас сформована делегація, наші списки затверджені, чекаємо на Конгрес”.